В Україні на хабарі затримали першого депутата від фракції «Слуга народу» Олександра Юрченка.

Так, НАБУ опублікувала записи розмов, у яких нібито Юрченко домовляється із представником бізнесу про хабар у розмірі 13 тисяч доларів в обмін на подання у Верховну Раду потрібного йому законопроекту та ще 200 тисяч доларів за успішне голосування. Після цього Юрченка одразу виключили із президентської фракції та навіть затримали, обравши йому запобіжний захід. Президент Зеленський ж пригрозив нардепу тюрмою. Це – практично блискавична реакція на корупцію, особливо якщо порівнювати це із Парламентами попередніх скликань.

Проте прикметними тут є і суми, котрі фігурують у скандалі. Так, 13 тисяч доларів – це вкрай мало за законопроект, якщо порівнювати із хабарами депутатів минулих скликань, де лише один голос міг коштувати 50 тисяч доларів.

Про що це може свідчити? Та чи часто бізнесмени «купують» голоси у народних депутатів? Про це “Вголос” запитав у директора Інституту трансформації суспільства Олега Соскіна, політолога-міжнародника Володимира Волі та політичного аналітика Олександра Кочеткова.

Про що свідчить корупційний скандал із нардепом Юрченком?

Олександр Кочетков:

У справі нардепа Юрченка ціна «правильного» голосування була заявленою у сумі 200 тисяч доларів. Це і справді небагато та сумнівно, що такий закон взагалі приймуть. Як на мене, то все виглядає так, що влада перед місцевими виборами шукала цапа-відбувайла, щоб його публічно покарати та показати народу, що вони чесні. А «цапів» у президентській фракції, на жаль, достатньо. Депутати, які прийшли «з народу» хочуть щось вхопити, бо відчувають, що життя у Верховній Раді не вічне. І тут складається враження, що всю схему Юрченка обрізали ще на початковому етапі.

До влади прийшли «бомжі», які не гребують нічим

Олег Соскін:

13 тисяч доларів – це дуже мізерна сума за просування потрібного законопроекту. Це свідчить про те, що у Верховну Раду України зайшли дуже бідні народні депутати. От була навіть інформація, що цього Юрченка затримували за крадіжку 4 пляшок пива з магазину. Ну це вже взагалі комічна ситуація. А тому вони кидаються на все, що їм дають. І вочевидь цей депутат вважав, що 13 тисяч доларів – це достатньо для нього і треба брати, поки дають.

Крім того усе залежить від замовника: може у нього грошей більше не було або цей депутат одразу на все погодився. Але і 13 тисяч доларів для написання законопроекту і 200 тисяч для депутатів за голосування – це смішні суми і навіть дивні. По суті це свідчить, що до влади прийшли «бомжі», які не гребують нічим. Це погано, бо вони можуть понаприймати таких законів, що потім всі братимуться за голову.

Володимир Воля:

Те, що робить Юрченко та інші депутати, на Заході назвали б лобіюванням, що є цілком законним за умов сплати усіх податків.

Лобіювання може бути різним. А те, що народні депутати «підпільно» беруть гроші за голосування – це цілком ймовірно. Бо ми постійно стаємо свідками того, що спалахують скандали із корупцією. І доки є люди з грошима, які зацікавлені в просуванні своїх інтересів шляхом збільшення доходів або не допустити їх зменшення, то депутати і надалі голосуватимуть за гроші.

Я вивчив декларацію Юрченка. І виглядає так, що ця людина не бідна, він є типовим представником середнього класу. І тут питання у тому, що розмір хабара ймовірно визначається двома факторами: масштаб політика, тобто його кар’єра, політична зрілість, досвід у подібних питаннях. І з точки зору досвіду, я не виключаю, що нові депутати ще не знають схем та того, якими були розцінки у їх попередників.

Другий фактор – ті, кому потрібне вирішення того чи іншого питання, через кризу не готові витрачати багато коштів, а тому ймовірно сума подяки за лобіювання тих чи інших питань різко зменшилась. Пропозиція залежить і від масштабу питання, яке потрібно вирішити. Якщо це не великий бізнесмен, то зрозуміло, що він не платитиме мільйонів за те, на чому заробить небагато.

Чи це закінчиться для Юрченка?

Олександр Кочетков:

Юрченку важко буде отримати обвинувальний вирок, бо там безліч разів порушена процедура, немає всієї схеми. І зрозуміло, що один народний депутат не може відповідати за дію колегіального органу, яким є Верховна Рада України. Тобто ця справа, як на мене немає жодної судової перспективи.

Україна – це держава “стаціонарного бандита”. Вклав гроші у вибори – “відбиваєш” їх на посаді

Олег Соскін:

Ні НАБУ, ні САП, ні ДБР тут не допоможуть. Бо Україна – це держава «стаціонарного бандита» і це все називається «отримання ренти» з посади. Бо якщо людина вклала гроші у вибори, вона їх відбиває на посаді чи у Верховній Раді.

Яким чином у Верховній раді протягуються вигідні бізнесу закони?

Олександр Кочетков:

Насправді один депутат разом із своїм помічником не здатні протягнути законопроект. Бо це все потрібно провести через комітет, а відповідно його членів треба залучати до корупційної схеми. Далі – треба домовитись із керівництвом фракції, поділившись з ним. Потім купити Кабінет міністрів, щоб вони не були проти. Офіс президента теж має бути в «долі», бо президент попросту може ветувати закон. Тобто прийняття комусь потрібного закону – це величезна корупційна схема. І це коштує величезних грошей.

Суми можуть сягати мільйона доларів за один голос

Якими можуть бути розцінки у Верховній Раді?

Олександр Кочетков:

Лобіювання якихось законопроектів у Верховній Раді відбувається постійно. Це було ще на початках Незалежності. За голосування за дійсно потрібні великому бізнесу закони, суми можуть сягати мільйона доларів за один голос. У нас такі цифри були за часів Ющенка та Януковича. Ці кошти платили народним депутатам олігархи.

За написання законопроекту депутати-«рішали» раніше брали десятки мільйонів доларів. І це є і зараз. Наприклад, був розгляд закону про легалізацію грального бізнесу, я підозрюю що представники цієї сфери «занесли» команді Зеленського 1-2 мільйони доларів, щоб отримати вигідні для них умови існування. Тобто оборудка Юрченка із 13-200 тисячами доларів на тлі цього всього виглядає вкрай несерйозно.

Як у Раді з’явились ці схеми із заробляння на голосуванні?

Олег Соскін:

У Верховній Раді завжди були величезні “такси”. Вони з’явились і були поставлені на конвеєр за часів Кучми, коли прем’єр-міністром був Павло Лазаренко, а у Верховній Раді почав працювати Олександр Волков. Ось тоді і поширилась ця практика. Саме завдяки тому Лазаренко і став прем’єр-міністром. Була вироблена модель, скільки від кожної оборудки повинно було приходити владі. І тоді була інформація, щоб від схеми 40% йшло Лазаренку, а 60% – Кучмі. Тоді ж Адміністрація президента почала брати «преміальні» за різні призначення та за зустрічі з Кучмою.

У мене є інформація, що в кінці 90-х, на початку 2000-х, щоб стати головою Сумської ОДА потрібно було заплатити 10 мільйонів доларів. Тоді ж уже почали платити народним депутатам за «протекцію». При Януковичі це все почало жорстко розподілятися між групами впливу. Тобто коли один народний нардеп має свою групу впливу і вона «просуває» певні питання. Були ті нардепи, які лише сиділи на потоках і забезпечували правильне голосування. А були такі, які по суті були лише найманцями, які торгували своїми голосами.

Тобто все почалось ще за Кучми, при Ющенку це було доформовано та відшліфовано. При Януковичі – це все перетворилось у мафію. А зараз це вже стало абсолютною нормою.

Якщо масштаби цих схем настільки великі, чому в Україні немає закону про лобізм?

Володимир Воля:

На Заході й дійсно є система лобізму. Вона працює наступним чином: політик відкрито просуває інтереси того чи іншого підприємця чи компанії. За це він офіційно отримує гроші, котрі можуть йти і у фонд партії, і лобісту, з яких сплачують усі податки. Така система має бути і в Україні, бо від цього нікуди не подінешся. Мало хто утримається від спокуси взяти хабар за той чи інший законопроект.

У нас цього немає через відсутність політичної культури, яка у випадку заходу формувалась століттями. Але я вважаю, що і у нас такий закон приймуть. Хоча проти нього будуть насамперед представники великого бізнесу, бо вони не зацікавлені у легалізації цих схем. Адже для підкупу нардепів використовують найчастіше «тіньові» гроші. Якщо буде звітність про те, що фірма заплатила конкретну суму, то до неї на наступний день можуть прийти з податкової та поцікавитись, а звідки ці кошти. Тому поки є зацікавленість у тому, щоб ці гроші ніяким чином не обліковувались.

Марія Бойко, «Вголос»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *