До Талалаївського бюро правової допомоги Ніжинського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за допомогою щодо визнання батьківства у судовому порядку звернулася неповнолітня жителька Талалаївського району.

З її слів стало відомо, що вона певний час зустрічалась із батьком дитини, після чого завагітніла. Після народження дитини, батько дитини ще певний час підтримував з нею зв’язок, хоча визнавати дитину своєю відмовлявся, але потім спілкування з ними припинив повністю. Відповідно до частини 2 статті 128 Сімейного кодексу України підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Після вивчення всіх обставин справи, начальник Талалаївського бюро правової допомоги Яна Мудревська підготувала позовну заяву щодо визнання батьківства та подала до суду. Окрім цього, в ході судового розгляду справи неодноразово подавались клопотання про призначення генетичної експертизи, які були задоволені судом, але відповідач ухилявся від її проходження. В результаті відповідач все ж пройшов генетичну експертизу, яка підтвердила той факт, що він є біологічним батьком дитини.

Враховуючи результати експертизи, суд повністю задовільнив позовні вимоги, а саме визнав відповідача батьком дитини; зобов’язав відповідача відшкодувати витрати клієнтки бюро, які вона понесла у зв’язку з оплатою проведення генетичної експертизи.

Рішенням Талалаївського районного суду у травні 2020 року задоволено в повному обсязі позовну заяву про визнання батьківства. Вказане рішення набуло законної сили у серпні 2020 року.Батько дитини в добровільному порядку не допомагає в вихованні та утриманні дитини.

Начальник Талалаївського бюро правової допомоги Яна Мудревськавивчивши матеріали справи склала до суду заяву про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Відповідно до ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з ч.1 ст. 27 цієї Конвенції, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 150 СК України, батьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов’язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов’язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов’язку батьківського піклування щодо неї.

Таким чином, дитині, повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Такий належний рівень у будь-якому разі не повинен бути меншим, ніж прожитковий мінімум.

Частина 2 ст..182 Сімейного кодексу України затверджує мінімальний розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно з ч. 5 ст. 183 Сімейного кодексу України Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину – однієї чверті, на двох дітей – однієї третини, на трьох і більше дітей – половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Відповідно до ч.1ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.

21 вересня судовим наказомТалалаївського районного суду (справа №747/364/20, провадження №2-н/747/27/20) вирішено вимоги задовольнити в повному обсязі, та стягнути аліменти з батька дитини в розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *