В Україні так багато проблем, що навіть про дуже важливі – екологічні – згадують лише після катастроф. Яскраві приклади – недавні жахливі лісові пожежі та повені.

Ця екологічна катастрофа – одна з найбільших в історії України. Нині знають про неї мало, бо Чорнобиль “всіх затьмарив”. Тому коротко розкажемо:14 вересня 1983 року в місті Стебник на Львівщині на гірничо-хімічному підприємстві “Полімінерал” після сильного дощу прорвалася грунтова дамба, за якою зберігалися соляні відходи. Потужний селевий потік сумарною масою понад 5 мільйонів тонн залив і забруднив навколишні поля, сади і ліси. Висококонцентрована ропа та тверді відходи потрапили в річку Солоницю, далі – в Тисменицю, Дністер і досягли Чорного моря…

Чому ми згадали ті далекі страшні події?

Нещодавно завершився екологічний проект по дослідженню стану сховищ промислових відходів у басейні річки Дністер. Цей регіон нині під пильною увагою через ситуацію з повенями, які можуть спровокувати аварії на спорудах. Тож група екологів провела їхню детальну інвентарізацію.

Керівник групи дослідження – експерт з екологічної безпеки, екологічний аудитор Ірина Ніколаєва розповіла сайту 24 каналу:

Було ідентифіковано 32 сховища зі 162 мільйонами тонн відходів. Вони перебувають на балансі 12-ти підприємств. Три з найбільшим обсягом відходів – державне підприємство “Сірка” (85 мільйонів тонн), ТОВ “ОріанаЕко” (26) і Стебницьке гірничо-хімічне підприємство “Полімінерал” (12,74).

Так-так, це той самий “Полімінерал”, про якого ми згадували на початку. Назбирав 12,74 мільйони тонн! У звіті екологів вказано: “Вимагає невідкладних заходів щодо запобігання аварії”. Невже катастрофа 1983-го нічому не навчила?

Але найбільше занепокоєння викликає “рекордсмен” – ДП “Сірка”, що розташоване поблизу міста Новий Розділ на Львівщині. Підприємство де-факто є банкрутом, виробництво зупинено. Але 85 мільйонів тонн відходів – це ж не жарт! Та ще й додатково на території тамтешнього промислового майданчика звалено багато “сторонніх” відходів – зокрема, побутовий непотріб та навіть гудронні залишки, завезені з Угорщини, які зберігаються з порушенням вимог чинного законодавства. Ну і, як кажуть, “родзинка”: три стосховища – в передаварійному стані. Одне з них розташоване лише за 380 метрів від Дністра…


Отруєна вода 

Все залежить від дій держави

“Як вирішуватимуться проблеми цих підприємств?” – питаємо в Ірини Ніколаєвой.

Закриття чи рекультивація таких об’єктів – справа дуже серйозна і кропітка, – каже експерт. – Ми провели важливу роботу, просуваємо свою ініціативу в профільному міністерстві, доповіли у Верховній Раді. Знаю, що пішов запит до Львівської ОДА щодо звіту про фінансування ДП “Сірка”. Тобто далі все залежить від дій державних органів. Але точно можу сказати: допоки не буде врегульована законодавча база – проблему буде важко вирішити.
Днями Верховна Рада ухвалила в першому читанні рамковий законопроект про управління відходами. Це потрібний документ. Але в нашому питані ситуація мало змінилася, бо необхідні також закони про промислові відходи, регуляцію накопичувачів… Лише тоді справи зрушаться з місця.

Що має зробити Україна

Згоден з колегою юрист Назар Бекетов, заступник голови правління ГО “Зелений Фонд”.

Справді, існує нагальна потреба у вдосконаленні законодавчого регулювання експлуатації сховищ відходів, – каже Бекетов. – Тим більше, що цей пункт є в Угоді про асоціацію з ЄС. А саме, Україна має впроваджувати вимоги Директиви 2006/21/ЄС “Про управління відходами видобувної промисловості та внесення змін і доповнень до Директиви 2004/35/ЄС”. Мета цієї дерективи – максимально можливе попередження та мінімізація будь-якого негативного впливу на довкілля та ризиків для здоров’я людини, що – наголошую – можуть виникати в результаті управління відходами видобувної промисловості.

Бекетов покроково вказав, які заходи держава Україна повинна невідкладно запроваджувати:

  • Розробка законопроекту про управління відходами видобувної промисловості
    – Плани управління відходами
    – Інвестиційні фонди підприємств
    – Екологічне страхування
  • Розробка державної стратегії переробки накопичних відходів та закриття недіючих об’єктів
  • Адаптація та затвердження методик ЄС


Звалища відходів – “бомба сповільненої дії”

Де ви, екоактивісти?

Провідна роль держави у вирішенні екологічних проблем не викликає сумнівів. Але в той же час не варто забувати про громадськість – зокрема, про екоактивістів, які просто зобов’язані контролювати дії влади і тиснути на неї, аби швидше і досконаліше вирішувала проблеми охорони довкілля. Власне, це головна функція екологічних активістів, і саме так більшість з них діє в цивілізованих країнах. Наприклад, у Німеччині на кліматичні мітинги виходили до 1,5 мільйона громадян. Чи могла їх влада не почути?! Саме тому в останні роки країна стала однією з “найзеленіших” у світі.

А пам’ятаєте, як у Львові в 2016 році мітингували під час “сміттєвого скандалу”? Чом би цій громаді зараз не вийти на акцію з вимогою якнайскоріше вирішити питання з відходами на ДП “Сірка” на Львівщині чи іншого проблемного екооб’єкту? Навіть кілька сотень учасників привернули б увагу…

Але ні – не чекайте! Мітингів не буде. Так само, як не було їх після жахливих пожеж у Чорнобильській зоні та інших регіонах. Як не було після повеней на Західній Україні… Бо більшість наших так званих “екологічних активістів” насправді – “екологічні заробітчани”, й виходять на акції лише якщо їх фінансово стимулюють. Як це було під час того ж “сміттєвого скандалу”. І як це регулярно буває під час виборчих кампаній. Так, незабаром в Україні відбудуться місцеві вибори. Тож чекаємо появи “екоактивістів”…

Екологічні питання дійсно можуть активно використовуватися вже на найближчих місцевих виборах – у регіонах, де ці проблеми актуальні, – сказав у коментарі 24 каналу політолог Дмитро Купира. – Проплачені акції протесту на екологічну тематику, швидше, будуть до початку кампанії, щоб понижати рейтинги влади. Загалом же, проплачені акції в Україні – давня проблема. Їх використовують різні політсили, політики чи бізнесмени. Якщо за участь в акції протесту людині заплатили, то вона вже не активіст. Це робота. Наразі суспільство поступово переживає таку “форму” протесту. Проплаченість стає все більш очевидною…

Автор: Даша Птаховська

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *