Кількість поправок до так званого “антиколомойського” закону б’є всі рекорди, що робить ухвалення цього документу неможливим. Чи врятує українців від дефолту, а Зеленського від політичного фіаско приведена ним до ВР “зелена” монобільшість?

Учора олігарх Ігор Коломойський, симпатики якого подали 16 з лишком тисяч поправок до законопроекту №2571-д про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення деяких механізмів регулювання банківської діяльності, розповів про своє розчарування чинною владою: “Люди вибрали свій шлях, це шлях в нікуди, що показав досвід попередників: Яценюка, Порошенка, Гройсмана і Гончарука”. “Я б назвав цей закон не “антиколомойським”, а антиукраїнським. Торгівля суверенітетом і Конституцією за 30 срібняків, правда, дуже дорогих”, – зазначив Коломойський. І додав: автори поправок, а це екс-“слуга” Антон Поляков, “слуги” Ольга Василевська-Смаглюк, Олег Дунда, Дмитро Чорний, Олександр Дубінський, Сергій Демченко і Віктор Бондар, співголова депутатської групи “За майбутнє”, яку пов’язують з інтересами Коломойського – симпатики України.

Варто зауважити, що автори поправок із пропрезидентської фракції – мажоритарники, тому максимальне покарання, яке можуть (хоча навряд) до них застосувати – виключити з фракції. Але мандату це не позбавляє. Втім, до цього питання повернемося трохи згодом.

На питання журналістів, чи він за дефолт, Коломойський відповів: “Я за реструктуризацію боргів”. Це таке ж лукавство, як і про нардепів з його групи впливу, яких він “ні про що не просив”. Важко повірити, що тисячі поправок депутати готували самостійно, більше віриться в інший варіант – вони підписалися під поправками, підготовленими за межами парламенту. Мета цих зауважень зрозуміла – повністю заблокувати ухвалення “антиколомойського” закону. Адже якщо розглядати законопроект за процедурою, то процес розтягнеться до січня або й лютого наступного року. За такого сценарію кредит МВФ Україні не світить. А заодно і гроші інших міжнародних донорів. Ніхто не говоритиме з офіційним Києвом і про реструктуризацію боргу, бо світові фінансисти не мають звички сідати за стіл переговорів із шулерами, які обіцяють виконати вимоги МВФ, але потім зіскакують або шукають виправдань.

Тут можна згадати реструктуризацію часів уряду Яценюка, якого Коломойський згадав не злим тихим, та міністра фінансів Наталії Яресько. До тієї реструктуризації і досі багато претензій – справедливих, але все ж більше міфічних. Так от: на той момент Україна налагодила співробітництво з Міжнародним валютним фондом, що стало позитивним сигналом для кредиторів. Зараз співробітництво з МВФ висить на волосині. Другий момент: на той час склалася ситуація, сприятлива для України, якщо тут взагалі доречне слово “сприятлива” – світове співтовариство безумовно підтримувало нашу державу у війні проти північного агресора, Україна не сходила зі шпальт газет і з ефірів телеканалів. Зараз такої безумовної підтримки вже нема, світ турбує коронавірус та економічні наслідки пандемії, а до МВФ вибудувалася довжелезна черга з країн-прохачів. Якщо ВР не ухвалить закон найближчим часом, а це, як ми писали вище, вкрай сумнівно, то наші потенційні гроші швидко віддадуть більш адекватним країнам. Ну, а Україні запропонують рятуватися власними силами. Яких у неї нема.

Чи є хоча б якась можливість ухвалити “антиколомойський” закон і врятувати державу від падіння у провалля дефолту? Зараз депутати намагаються знайти вихід, згрупувавши пропозиції за тим, якої статті вони стосуються. Та це все одно триватиме надто довго. Тож чи не прийшов час подивитися на досвід попередників, яких Зе-команда “зробила разом” минулого року? Створена за результатами виборів 2014 року проєвропейська коаліція, яка потім розпалася, також почала свою роботу з турборежиму: досить багато законів, переважно внесених президентом, ухвалювалися за скороченою процедурою. В один день і в першому читанні, і в цілому. Здебільшого йшлося про нагальні закони, які стосувалися війни, мобілізації, підтримки армії і так далі. За це тодішню Раду критикували й опозиціонери, й експерти. Проте скорочення процедури давало можливість оперативно реагувати на виклики, які стояли перед державою. Зараз перед владою стоїть виклик дефолту, який не лише може змести цю владу, а й стати неймовірним випробуванням для державності.

Скорочена процедура передбачена регламентом парламенту, але для цього мають бути дотримані кілька важливих пунктів і головний – до законопроекту після першого читання не повинні вноситься поправки. Тобто, потрібні політична воля, швидкість рішень і консенсус. Як показало голосування 30 березня, голоси за “антиколомойський” закон у Раді є, справа лише в механізмі, як правильно організувати ухвалення документу. В якості ідеї “на подумати”, можна спробувати варіант відкликання заблокованого поправками законопроекту №2571-д і внесення ідентичного або відкоригованого документу особисто президентом Зеленським як невідкладного. З назвою на кшталт “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту національної безпеки у сфері фінансів і банківської діяльності та недопущення дефолту”.  

Але для цього потрібні два важливих нюанси: головний комітет з питань фінансів, податкової та митної політики на чолі зі “слугою” Данилом Гетманцевим повинен оперативно схвалити документ та застопорити альтернативні йому, а вони обов’язково будуть; слід дотримуватися вимог регламенту про розгляд питання за скороченою процедурою. Їх небагато. Після позитивного голосування будуть постанови, які блокуватимуть підпис спікером, але це невелика біда, судові позови – це відкладений ризик, однак головне – МВФ отримає чіткий сигнал, що Україну з черги на фінансову допомогу викидати не потрібно. Позитивний сигнал отримають й інші кредитори.  

Це – ідеальна схема, яка швидше за все не спрацює. Адже, по-перше, у фракції “слуг” своїх голосів за “антиколомойський” закон нема, доведеться торгуватися з “Євросолідарністю”, “Голосом”, “Довірою”. Торги супроводжуватимуться звинуваченнями Зеленського у “змові” з попередниками, що відображатиметься на його рейтингу. По-друге, законопроект спробують заблокувати на рівні комітету, зриваючи кворум. По-третє, президентові доведеться приймати складне рішення про виключення зі складу фракції депутатів із групи впливу Коломойського. Це – відкрита війна з олігархом, завдяки якому, у тому числі, для Зеленського рік тому неймовірно вдало зійшлися зірки. Людей Ігоря Валерійовича у “СН” не критично багато, формально монобільшість навіть може зберегтися, однак кожне позитивне голосування “зелених” надалі коштуватиме і нервів, і грошей.

Тобто, постане перспектива або розпуску парламенту, що катастрофічно погано для Зеленського, враховуючи фактор мобілізації проти нього різних сил, від проросійських до недавніх союзників (простіше кажучи, “слуги” вибори програють), або створення нової коаліції. Із тією частиною фракції, яка залишиться вірною Зеленському, а це переважна більшість, і “Голосом”, який компенсує нестачу власних “штиків”. Підтримка “Довіри” і частини позафракційних дасть можливість ухвалювати закони. Сумнівно, що в таку коаліцію візьмуть “ЄС”, однак, як бачимо, принцип “ворог мого ворога – мій друг” вже спрацював і у випадку із “антиколомойським” законом, і з земельним. Так, рейтинг Зеленського в усіх варіантах піде донизу, і цьому активно сприятимуть олігархічні медіа, проте чого йому боятися, якщо він дійсно не збирається балотуватися вдруге. Ну, а далі – історія розсудить.

Depo.ua

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *