На тлі затяжних боїв Ігоря Коломойського з державою Україна Рінат Ахметов стає головним олігархом за нинішньої влади, пише журнал НВ.

На початку квітня телеканали Україна й Україна 24, що входять у медіахолдинг найбагатшого українця Ріната Ахметова, синхронно розповіли про бізнесменів, які виділили на боротьбу з COVID-19 грошей найбільше за всіх у світі. Топ-4 цього своєрідного рейтингу, на думку телевізійників, виглядав так: Джек Дорсі, творець Twitter (близько $1 млрд); Білл Гейтс, засновник Microsoft ($100 млн); Джек Ма, голова ради директорів Alibaba ($14,5 млн) і Ахметов, засновник СКМ (Близько $11 млн). Останній навіть випередив італійця Джорджіо Армані, а також філантропа Джорджа Сороса.

Поки два телеканали ставили свого власника в один ряд із зірками світового бізнесу, Максим Тимченко, гендиректор ахметівського енергохолдингу ДТЕК, виступив із гучною заявою про тривалу системну кризу в енергетиці. Він пояснив, що через це з 20 квітня найбільше вугільне підприємство країни — об’єднання Павлоградвугілля (частина ДТЕК), тимчасово припинить роботу. «В країні призупинена робота близько 30 вугільних шахт, простоюють більше 40 тис. осіб», — сипав невтішними фактами під час екстрено запущеного онлайн-брифінгу Тимченко.

Проблеми ДТЕК породжені цілим рядом факторів, пояснює Гліб Вишлінський, виконавчий директор Центру економічної стратегії (ЦЕС): зростанням конкуренції на ринку електроенергії, теплою зимою і коронакризою. І тепер на підставі захисту шахтарів Ахметов, за словами експерта, «намагається досягти максимального обмеження конкуренції на цьому ринку і зростання цін, що дасть йому можливість збирати більше грошей із промислових споживачів».

Аби провернути подібне, найбагатшому українцю потрібні лояльні люди в держорганах, кажуть експерти. І саме зараз в уряді формується відповідна «команда» — такий собі Шахтар-2.

16 квітня, через два дні після брифінгу Тимченка, прем’єр Денис Шмигаль, який колись працював у ДТЕК, провів позачергове закрите засідання уряду. На порядку денному було одне питання: призначення Ольги Буславець на посаду в. о. міністра енергетики та захисту навколишнього середовища. Донині та керувала Директоратом енергетичних ринків у Міненерго.

Питання вирішили позитивно — Буславець отримала новий пост.

У кінці березня прем’єр уже намагався зробити її міністром, але не вистачило голосів у Раді, пояснив НВ один із депутатів президентської фракції Слуга народу (СН). І питання призначення Буславець зняли з порядку денного парламентської сесії.

За словами представника СН, напередодні «слуги народу» зустрічалися з чиновницею, запитували у неї про зв’язки з Ахметовим — і переконливих негативних відповідей не отримали.

Олексій Оржель, міністр енергетики в Кабміні Олексія Гончарука, зізнався НВ, що свого часу хотів звільнити Буславець із Директорату енергетичних ринків. «Вона щось бачить, а щось не бачить. Вона, наприклад, не бачить [монополію] ДТЕК, але до решти проблем підходить професійно», — пояснив ексчиновник. За його словами, Буславець виступала проти обмеження цін на електроенергію, адже воно йде врозріз з інтересами енергохолдингу Ахметова.

А за даними сайту Наші гроші, ця чиновниця лобіювала зниження ціни на газ, що поставляється НАК Нафтогаз України для Луганської ТЕС Ахметова, але зазнала в цій справі невдачі. Зараз борг ТЕС перед НАК за поставлений газ складає близько 1 млрд грн.

До Кабміну прийшла не тільки Буславець: за інформацією Радіо Свобода, у прем’єра з’явився ще й позаштатний радник з енергетики — Ігор Маслов, який обіймав керівні посади у ДТЕК.

Усі ці кадрові рішення, на думку аналітиків, вказують, що найбагатший українець знайшов порозуміння із командою Володимира Зеленського. «Ахметов — прагматичний олігарх, націлений на діалог із будь-якою владою. Він готовий завжди її підтримати за допомогою телеканалів або гуманітарних ініціатив», — каже Анатолій Октисюк, експерт Дому демократії.

Ахметов настільки сильний, що знаходить підхід до будь-якої команди, що осіла на Банковій, зазначає Вишлінський. «Сила, крім грошей, у значному медійному ресурсі, фізичних активах із сотнями тисяч співробітників, політичний контроль над місцевою владою в містах присутності цих активів, а також в інтелектуальному ресурсі», — пояснює експерт.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *