Психологи знайшли пояснення феномену так званої “психології бідності”. Деякі, щеплені нам з дитинства, пояснюють, чому одні люди живуть в достатку, а іншим доводиться рахувати копійки.
Вся справа в нашому ставленні до грошей, власного часу, простору, в якому ми звикли жити. В цілому, психологія бідності-це про саможалість, неготовність взяти на себе відповідальність за власне життя, заздрість і інфантильність. У свідомості бідності існують характерні ознаки:
- Звичка жаліти себе, постійно шукати винного в своїх бідах.⠀
- Звичка говорити про тих, хто досяг успіху, неприємні речі «поза очі».⠀
- Звичка економити на своєму розвитку, освіті, на подорожах.⠀
- Звичка витрачати “зайві” гроші, як тільки вони з’являються.⠀
- Звичка жити в кредит, витрачати більше, ніж заробляєш.⠀
- Звичка все міряти грошима.⠀
- Звичка працювати заради грошей, а не займатися улюбленою справою.⠀
- Звичка не цінувати свій час.⠀
Також “дзеркалом” психології бідності є життя в захаращеній квартирі, у бруді, зневага до прибирання. Причин для такої поведінки може бути кілька, і більшість з них родом з дитинства. Це можуть бути:
- Батьківські установки” багаті всі злодії”,”не жили багато, годі й починати”. Хороший заробіток, витрати на себе викликають почуття провини;
- Низька самооцінка і невіра в себе;
- Гіперопіка з боку батьків, огородження від усіх “тягот” життя. Виростаючи, така людина чекає, що йому все принесуть на блюдечку, і стикатися з реальним життям він не готовий;
- А можливо в силу різних причин людині краще жити без змін і “потрясінь”, які можуть послідувати за реалізацією бажання змінити фінансові умови життя. Краще з невеликим доходом, зате в”зоні комфорту”.⠀